Давайте спробуємо здійснити короткий екскурс з історії пневматичної зброї та подивитися на її витоки, дати відповідь звідки вона з'явилася, та хто саме брав участь у створенні й розвитку.
Сила легень або з чого все починалося
Як відомо, у середні віки вогнепальна зброя дебютувала на світовій арені. Чорний порох був винайдений китайцями ще в X столітті та протягом наступних кількох сотень років він поширився в інших країнах. Це однозначно був технологічний прорив, який змінив багато чого. Відтепер рушниці з пороховим зарядом використовувалися як для війни, так і для полювання, майже повністю витіснивши традиційну метальну зброю. І хоча пневматична зброя ніколи масово не використовувалася задля війн, вона була присутня в сфері полювання набагато раніше, ніж з'явилися найперші й добре задокументовані вогнепальні знаряддя на військових сценах історії європейських країн.
Духова рушниця (духова трубка) наводила в рух снаряд (наприклад, отруйний дротик), використовуючи силу повітря. Таким чином, у самому базовому сенсі це була зброя із пневматичним приводом. Безумовно, навряд чи ви зможете вбити крупного звіра за допомогою такого варіанту, та й взагалі дожити до нової спроби. Тим не менш, духові рушниці можливо застосовувалися і до винаходу луку та продовжують використовуватися навіть зараз для полювання в деяких племенах. Це цілком ефективний інструмент для видобутку дичини або невеликих тварин.
Першою згадкою пари "циліндр-поршень" для створення моделі метального зброї в античності (250 р. до н.е.) можна вважати праці олександрійського механіка Ктесібія, який використовував цю механіку в моделі метального зброї "аеротрон". Наступною епохою, де знову виник інтерес до пневматики, стала епоха Відродження, коли в Європі знову зацікавилися повітроводними трубками та намагалися використати стиснене повітря замість дуги луку для метання коротких снарядів. В історії зберігся опис пневматичної рушниці Бенвенуто Челліні. Також одна з ранніх пневматичних рушниць була сконструйована в 1430 р. в Нюрнберзі зброярем Гуттером. Примітно, що через 130 років наступний варіант рушниці був представлений у тому ж Нюрнберзі його однофамільцем.
Очевидно, що загальний задум створення подібної зброї був однаковий, але поштовхом для розвитку в цьому напрямку служили різні мотиви. Одним із них, безумовно, є вплив та знайомство європейців у XVI столітті з духовою зброєю індіанців Південної Америки. Другим чинником і фактором впливу, як не дивно, був розвиток вогнепальної зброї та деякі її недоліки. Вогнепальна зброя в ту епоху не дозволяла стабільно стріляти в погану погоду, давала величезну димність та мала досить низьку скорострільність. Тому ідеї спробувати пневматику для озброєння з'являлися постійно й слідували поруч із еволюцією вогнепальних варіантів.
Ранні пневматичні зразки зброї
Сучасне визначення пневматичної зброї - це "зброя, яка стріляє снарядами за допомогою стисненого повітря чи інших газів". Зараз у пневматиці може використовуватися як стислий газ, так і СО2 чи green gas. Давайте розглянемо перші варіанти в історії, які підходять під сучасне визначення пневматичної зброї.
У шведському музеї Ліврусткаммарен (Королівська палата зброї) у Стокгольмі зберігається дуже незвичайний експонат. Це пневматична рушниця 1580 року - артефакт, визнаний істориками найстарішою з механічних пневматичних рушниць, що існують й збереглися. Розвиток протягом наступних століть спричинив створення потужної зброї аж калібру до .50, зі швидкістю пострілу до 1000 FPS.
Найвідомішим, але далеко і не першим прикладом пневматичної зброї 18 століття є гвинтівка Жирандоні (Girandoni), також відома як Windbüchse (духова рушниця), розроблена зброярем й механіком Bartholomaus Girandoni в 1779 році. Цей пристрій – фактично перша серійна(!) у світі пневматична гвинтівка PCP. Так, вона використовувалася деякий час на озброєнні стрільців австрійської прикордонної охорони та навіть встигла засвітитися в США під час експедиції капітана Мерівезер Льюїса й другого лейтенанта Вільяма Клара з картографування у 1804-1806 роках. Корінні американці були дуже вражені "бездимною громовою рушницею", яку Льюїс і Кларк прагнули продемонструвати.
Незважаючи на свою потужність, використання такої зброї не було особливо комфортним. Щоб наповнити резервуар повітрям, потрібно було здійснити майже 1500 натискань ручного насоса! Проте нові пневматичні рушниці мали ряд переваг перед своїми бойовими вогнепальними аналогами: вони були бездимними, не давали спалаху при пострілі, були тихіше, з них можна було стріляти в сиру погоду, а підготовка до кожного пострілу займала менше часу.
Слід зазначити також, що модифікації та варіації пневматичних рушниць проводилися досить часто. Вони були і до винаходу Жирандоні та після. Так, віденський зброяр Й. Контрінер створив свою 20-ти зарядну версію Windbüchse калібру 13мм, але проект не мав особливого успіху. Були й інші спроби, наприклад, французький винахідник Карбон пропонував свою 4,5-мм гвинтівку з газовим балоном на 800 пострілів. Однак по-справжньому популярною пневматика стала вже зі зростанням технологій виробництва. Наприклад, в 1876 р. Генрі Маркус Куакенбуш запатентував відповідну для серійного виробництва та дешеву конструкцію для пневматичної гвинтівки. Так, це була фактично іграшка для стрілянини на 10м, але все-таки. Гвинтівки "Куакенбуш", що випускалися в кількох модифікаціях у США та Німеччині, та гвинтівки "Дейзі" (системи Кларенса Гамільтона 1888 р.) започаткували широку популярність пневматичної зброї. З цього моменту пневматика вже входить в епоху своєї популяризації як досить дешевого та порівняно безпечного озброєння для навчальної та розважальної стрільби.
Інші джерела енергії у пневматиці, вуглекислий газ
Першою пневматичною зброєю, що працює на СО2, був газобалонний пристрій, розроблений і побудований у 1870-х роках французом Полем Жиффаром. Рушниця не мала успіху, оскільки балон з газом потрібно було відправляти назад на завод щоразу, коли була потрібна дозаправка.
Розробка варіантів на базі CO2 йшла досить повільно, але вже до 1930 років з'явилися перші 8-грамові балончики, які заповнювалися рідким CO2. А через два десятиліття, в 1954 році, компанія Crosman випустила своє джерело енергії (Powerlet), 12-грамовий балончик CO2, який і сьогодні є стандартом для більшості CO2-пістолетів і гвинтівок. Сьогодні поруч з балончиками СО2 у пневматиці використовуються ще так званий GREEN GAS, який по суті є сумішшю пропану та бутану. Пристрої на базі грінгазу майже однакові за механікою, запроектованих під балони с СО2. Єдина принципова відмінність – пістолети чи автомати з грінгазом мають свої ємкості (магазини) для утримання стислого газу, а СО2 використовується виключно у балонах.
Від браконьєрства до професійного спорту
В Англії в 1890-х роках пневматичні гвинтівки виявились дуже привабливими для браконьєрства завдяки мінімальному калібру. Але крадіжка та позазаконне полювання – це не все, для чого їх використали. У Бірмінгемі, зокрема, поступово зростала тенденція до змагальної стрільби по мішенях. Матчі між командами громадських будинків проводилися за призи, які оплачувала команда, що програла.
Зі зростанням промислових можливостей зростала й популярність пневматики для спортивної та розважальної стрільби. Особливості та небезпека використання вогнепальної зброї накладали свої обмеження, а її продаж у низці країн було заборонено. У той час, як пневматика не мала таких обмежень.
І ось, вперше на Олімпійських іграх 1984 року в Лос-Анджелесі дебютували змагання зі стрільби з пневматичної гвинтівки серед чоловіків та жінок, які відтоді не припиняються. А на наступних Олімпійських іграх у Сеулі було введено змагання зі стрільби з пневматичного пістолета, і вони також продовжуються.
У 20 столітті популярність стрілянини з пневматичної зброї по мішенях поступово зростала, залучаючи все нових та нових захоплених стрільців. І зараз, у 21 столітті, цей вид зброї продовжує набирати все більшої популярності. З'являються нові варіації пневматики, випускається безліч різноманітних модифікацій пістолетів, пневматичних гвинтівок і навіть автоматичної зброї на базі CO2 і грінгазу. Відкриваються клуби, спільноти любителів пневматики, проводяться різноманітні змагання, тактичні ігри на кшталт страйкболу та хардболу тощо. Це добрий маркер, оскільки еволюція ідеї використовувати енергію стиснутих газів для створення ефективних видів озброєння не стоїть на місці. Так, пневматика, на відміну від вогнепального, пішла трохи іншим шляхом. І хоча зараз вже існують досить потужні та перспективні зразки, які вправні не тільки для спортивно-розважальних стрільби, а й для досить серйозного полювання – доля пневматики зовсім не на полі битв і бойових зіткнень. Ні. Це зброя ентузіастів, спортсменів та людей, які цінують переваги, які пропонує ідея використання стиснутих газів чи повітря як джерела енергії.
Наприкінці хотілося б відзначити, що сьогодні стрілянина по мішенях як популярний вид спорту та розвага, яка доступна для будь-якого віку, обох статей та людей з обмеженими фізичними можливостями та ін. - багато в чому стала такою завдяки пневматиці. Адже ще 100 років тому стрілянина була розвагою лише для багатих людей, а зараз купити пневматичну гвинтівку чи пістолет може практично кожен!
Публіковано на базі https://namushke.com.ua/articles/istoriya-pnevmatici
