Тема легалізації обороту зброї в Україні є актуальною вже багато років. Про це дуже часто говорили, писали та аргументували різні експертні позиції. Законопроектів, які хоч якось регламентували б і зачесали пострадянські постулати і норми теж написано було достатньо. Але. Фактично(!) жодна ініціатива не досягла відчутного успіху.
З 2014 року тема зброї стала ще більш актуальною, оскільки де-факто країна виявилася втягнутою у війну з російським агресором. Здавалося б, значно серйозніший привід, щоб привести всю законодавчу базу до сучасних норм і підвищити рівень збройової грамоти, навичок та готовності населення до боротьби з будь-якими загарбниками. Однак, як з'ясувалося пізніше, навіть повноцінна війна 2022-го не змогла повною мірою активізувати цей процес і все погрузло в кулуарних дискусіях у ВР.
Ініціатором практично всіх процесів щодо закону про зброю завжди виступало українське збройове ком'юніті, яке боролося за прозору та адекватну легалізацію цього процесу. У цій статті ми коротко пройдемося по основних пунктах і спробуємо з'ясувати, які зміни варто очікувати в цій ніші.
Закон та зброя у 2022
Відповідно до поточного законодавства, українці можуть купити мисливські карабіни та рушниці, щоб використовувати їх для полювання, спортивних змагань чи самозахисту. Гладкоствольні – при досягненні 21 року, нарізні – від 25 років. Дозволено мати не повністю автоматичні гвинтівки та дробовики за умови зберігання належним чином. При цьому короткоствольна нарізна вогнепальна зброя (пістолети та револьвери) заборонена до цивільного обігу, а для певної категорії осіб (депутати України, судді, журналісти тощо) дозволено травматичну зброю.
З 3 березня 2022 року ВРУ ухвалила Закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», який надав цивільним особам можливість отримати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї для участі у відсічі або стримуванні збройної агресії та звільняє цивільних осіб від відповідальності за її застосування проти окупантів. .
Це якщо дуже коротко за поточною ситуацією, оскільки кардинально картина зі зброєю для громадян в Україні не змінювалася вже практично 20+ років і перебуває умовно в сірій зоні, де, з одного боку, основні обмеження стосуються лише короткоствольних видів, а принципові (базисні) юридичні речі винесено за дужки, тобто. НЕМАЄ ЖОДНОЇ сучасної та законодавчо СБАЛАНСОВАНОЇ СИСТЕМИ щодо застосування зброї, її носіння та використання для самозахисту (про самооборону та зброю ми вже писали в цій статті). Частина юридичних моментів регулюється міністерськими актами та внутрішніми наказами МВС, частина винесена до законів (більшість яких взагалі успадковані з часів СРСР), якісь моменти не регулюються ніяк. Як результат – зброю купити можна (нехай і з застереженнями або навіть корупційною складовою), використовувати для самооборони фактично не можна (існує дуже негативна судова практика з цього питання), але проти окупантів з 2022 року – без проблем.
Так, з одного боку в Україні на даний момент не найгірша ситуація зі збройовим ринком взагалі (наприклад, у багатьох європейських країнах набагато суворіша і гірша), з іншого – ми не можемо ніяк вирватися із замкнутого кола, в якому немає чітких правил і розуміння які види можна купити та легально використовувати для самозахисту, які тільки для полювання, колекціонування чи спортивних занять. І звичайно ж, основна дискусія сьогодні йде саме навколо теми зброї для захисту себе та своєї власності.
Битва за короткоствол
Головні дебати останніх років стосувалися саме сфери дозволу на продаж короткоствольної зброї. Тому одним із найбільш затребуваних пунктів нового(!) закону «Про обіг цивільної вогнепальної зброї» є дозвіл на придбання бойових пістолетів. Однак, згідно з останньою версією проекту, носити їх не можна. Тільки зберігати вдома та використовувати у разі загрози життю. Йдеться про законопроект №5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю», який було подано до Верховної Ради 25 червня 2021 року та прийнято за основу 23 лютого 2022 року.
Законопроект, слід зазначити, дуже сирий і на думку Асоціації власників зброї, такий підхід знецінює саму ідею володіння зброєю для самозахисту. Адже головна функція коротких стволів – швидке використання у разі нападу на вулиці. Погодьтеся, мати короткоствольну зброю і тримати її вдома — це як мати машину і їздити лише у дворі та в гаражі. Українці заслуговують на право здійснювати самозахист із необхідними інструментами (в даному випадку за допомогою пістолетів/револьверів) та мають бути захищені законом!
Деякі експерти вважають цей законопроект суто поліцейською версією, але в міністерстві внутрішніх справ запевняють, що остаточного рішення про носіння короткоствольної зброї ще не ухвалено. Так, звичайно, для цього коштувало 20+ років мусолити цю тему, щоб видати проект, у якому можна щось купити, але не можна носити. А якщо подивитися на ситуацію в розрізі поточної війни та наявності ВЕЛИЧЕЗНОЇ кількості нелегальної, неврахованої зброї в країні, то подібні ініціативи взагалі здаються безглуздими. МВС наполегливо наполягає на домашньому зберіганні пістолетів і нібито цей пункт буде дискусійним, але давайте дивитися правді у вічі – альтернативні проекти навряд чи пройдуть у ВРУ.
Перспективи легалізації зброї
Дебати ще тривають і незважаючи на вельми здорові висловлювання більшості великих політичних діячів та постатей на кшталт міністра оборони Олексія Резнікова та інших авторитетних постатей – особливих передумов зміни ситуації поки немає. Так, збройове ком'юніті в Україні дуже потужне і вже давно висловлюється + намагається проштовхнути на законодавчому рівні нормальні, сучасні норми, що ґрунтуються на передовому досвіді багатьох країн. Але віз і нині там. Цьому є дуже розумне пояснення:
1) Легалізація та лібералізація короткоствола вимагатиме суттєві зрушення в законодавчій базі. На це потрібна політична воля і потрібна сильна реформа, перегляд ВСІХ законів про самооборону, приватну власність та право використання зброї взагалі. Оскільки без цього легальний продаж пістолетів практично не має сенсу для законослухняних громадян. Який толк від зброї, якщо їм не можна себе захистити?
2) Влада в Україні панічно боїться та не любить будь-яких рухів у бік озброєння цивільного населення. Це доведено неодноразово, розганяються всілякі страшилки про неминучий хаос та криміналізацію суспільства, будь-які петиції та адекватні законопроекти відхиляються. Українцям нав'язується модель безпечної поліцейської держави, де поліція бере на себе всі функції регулювання обігу зброї, і сама вирішує, кому можна, а кому ні. Це дуже зручна модель для влади і у багатьох розвинених країнах вона навіть працює, але, вибачте, де ми і де ці країни за рівнем розвитку? І в цих країнах теж триває війна 8+ років? Там теж сотні тисяч бойових стволів без реєстрації на руках?
3) Момент було втрачено. Зайва демонізація зброї та повністю провальна державна політика підготовки цивільного населення до самооборони (проти агресії та окупантів) - ось основні причини. Заплатити за замовний ролик про страшну криміналізацію суспільства через новий закон щодо ТБ набагато дешевше, ніж організувати систему підготовки людей та встановити необхідні правила у цьому секторі раз і назавжди. Згадайте поспішні спроби тренувань місцевої тероборони кілька місяців до початку вторгнення. Невже не можна було зробити це раніше і не в рамках вузьких програм підготовки сотні бійців на велике місто чи область, а взяти досвід того ж Ізраїлю та надати можливість кожному зробити свій вибір? Однак трапилося, як трапилося, і зараз у країні зброї дуже багато + величезна частина, зі зрозумілих причин, нелегальна. Очевидно також, що кількість законослухняних людей, здатних ефективно навчитися володіти зброєю в Україні, дуже велика. І якби вони були озброєні все, історія могла б піти іншим шляхом…
Висновки
Що зрештою? Ми вважаємо перспективи легалізації зброї тією мірою, якою чекають її люди, які вже володіють нею, захоплюються нею і котрі люблять свободу – мінімальні. Влада не піде на різку зміну схеми та радикалізації збройового ринку. Безумовно, американський, швейцарський чи ізраїльський варіант були б корисні Україні у її боротьбі за незалежність. Із цим неможливо сперечатися, але кого це хвилює? Єдине, на що поки спромоглися наші депутати – це дозвіл на відсіч наявним коштам озброєному до зубів ворогові. Це дуже сумно та символічно, але коментувати це зараз сенсу вже немає.
З плюсів на даний момент треба визнати, що ринок цивільної довгоствольної зброї досить розвинений і поки що тенденцій для його зменшення немає. Також у нас вельми ліберальне законодавство щодо цілої категорії нелетального озброєння на кшталт тієї ж пневматики, Флоберів, стартових пістолетів, страйкбольних приводів тощо. Все це підтримує інтерес до збройової теми взагалі, робить людей залученими та змушує думати у правильному руслі.
Зараз Україна завойовує своє право на свободу зі зброєю в руках, і настав час уже дати людям право захищати себе не тільки від будь-яких агресорів ззовні, а й від криміналу і свавілля всередині країни. Українці вже багаторазово довели свою самоорганізованість, адекватність та духовну стійкість. Тому будь-які байки чиновників та псевдоекспертів про криміналізацію суспільства через легалізацію вогнепальної зброї треба сміливо відкидати як неспроможні. Ми або візьмемо собі вже обкатані моделі країн, які заслужили на свою самостійність, або залишимося у вічному полоні ілюзій, що нас хтось захистить, хтось потурбується тощо. Досить. Вільна людина – це людина зі зброєю!
Коли це відбудеться? Думаємо не скоро і малоймовірно, що станеться це в каденцію поточної ВРУ з багатьох причин, описаних вище. Хотілося б раніше, але спочатку, безумовно, нашому народу потрібна перемога. І головне, щоб після нашої перемоги було зроблено правильні висновки та суспільство навчилося жити з урахуванням усіх ризиків та реалій.
